Горяни – особливі люди. Як у роботі, так і в забаві. Як у розмові, так і в мовчанні. Не велелюдне, не галасливе, не рясне їх слово. Скоріше таке, неначе рубане барткою, цифроване долотом, трублене трембітою, роздзвонене дримбою. Слово, як із заліза коване. Слово, яке ніяка іржа не бере. Бо гартоване народним розумом.
Скільки в карпатській приповідці гострої збитошності, розважливості, кмітливості, азарту, легкості й глибини думки, лукавства, дотепності й іскрометного гумору, що зблискує, за висловом І. Франка, як діамант із попелу! А справжня мудрість завжди весела.
«Саме це, ніщо інше, – зізнається Мирослав Дочинець, – викликало в мені колись найбільше дитяче зачарування. І зрештою стало моїм ремеслом, моїм служінням слову. Все життя я ретельно визбирував ці скарби де тільки знав: в оточенні своїх рідних і близьких, а відтак і чужих людей, на дорогах життя і тривалої газетярської праці, з фольклорних зшитків і, звичайно, з добрих книг, рясно пересипаних мудрістю народною. Бо власне на цьому підмурівку й постала вся література.
Приходить час, і те, що від народу взяв, маєш йому повернути. Така правда життя. Такий триб духовного поступу. І ось – моя маленька скляна гора словесних коштовностей, золоті роси карпатського любомудрія. Черпайте собі на втіху й пожиток. Бо слово народне – скрізь пригодне. Вічне і віще».
Обкладинка м’яка, 100 сторінок |