Простий народ знайшов у блаженному великого в чеснотах святого старця. Утвердившись у непорочному житті, за законом Господнім, блаженний Павло був ніби світильником на землі, який сяє добрими ділами. Він отримав від Господа дар зцілення і прозорливості. І люди йшли до нього зі своїми скорботами, бідами та питаннями. Багато хто приходив до блаженного і благав його дозволити залишитися в нього, щоб сповнилися на них слова псалмоспівця: «З праведним Ти чиниш праведно, з мужем непорочним — непорочно, з чистим — чисто» (Пс. 17:26-27). І декого він залишав пожити у себе ніби на послуху.
Принісши в жертву Богові свої маєтки, блаженний Павло часто жертвував заради Христа плодами дворянського виховання й освіченості, і під личиною удаваної грубості майстерно приховував піднесену й благородну свою душу. Трапиться прийти до блаженного Павла якомусь відвідувачеві, котрий має нерозкаяні гріхи, — блаженний, не бентежачи того, хто прийшов, грубим одкровенням його таємниць, удавано нападає на когось зі своїх послушників: сварить, сварить, погрожує палицею, водночас називаючи гріхи відвідувача, щоб спонукати того до покаяння. Послушник же лагідно терпить і тільки повторює: «Вибачте, батюшко, винен».
Силою благодаті Божої блаженний ясно бачив і душу людини, і її майбутнє. Наближаючись до кінця свого земного життя, блаженний дедалі більше слабшав тілесними силами, але свята душа його, як і раніше, полум’яніла любов’ю до Бога і ближніх. Як і іншим великим угодникам Божим, Господь відкрив йому день і годину його смерті. Напередодні він велів написати листа своїм близьким із проханням бути на його похороні.
Помер 10 березня 1879 року. Увечері він став украй слабким і, причастившись Святих Христових Тайн від свого духівника отця Даміана, віддав свою праведну душу Богові. У момент смерті всі присутні бачили, що обличчя угодника Божого просяяло великою радістю, з благодатної голови його по всьому тілу до самих ніг пройшла ніби жовтувата тінь, і після цього тіло стало білим, наче сніг. Усі, хто бачив це знамення благодаті Божої над блаженним Павлом, розчулилися серцем і прославили Бога за таку Його милість. |
